Я на Бога уповал,
Я все надежды на Него возлагал.
В жизни я много падал и вставал,
Я знаю, это Господь мне руку Свою подавал.
Я на судьбу не роптал, лишь головою кивал
Испытания тоже мне Господь посылал.
В жизни бывает как-то не так и что-то не то
Я знал кроме, Бога мне не поможет никто.
Я говорил: «слава Богу!» это часто бывало впустую.
Когда шёл я на грешное дело
И оно удавалось, я воздавал пусто славу Ему.
Я всю жизнь верю в Бога, эта вера не сверхсильна
Средняя она, это грешная не чистая вера в Бога,
Может боком вылезти для меня.
В меру сил я верю в Бога
В меру сил Ему служу,
В меру сил стихи свои пишу,
Воздаю в стихах Богу хвалу.
Боже, неужели никогда
Не стану я крепким как орешек,
Как крепчайшая броня
Что б в своей вере до Тебя
Не шатался и не спотыкался я.
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 2131 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.